Я ТОЙ, ХТО ДУХОМ НЕ СКОРИВСЬ
Таку назву має збірка українських
поетів-політв’язнів таборів Воркути та Інти (2012 р., Київський видавничий дім
«Особистості»). Так назвали «Свічу пам’яті» і вчителі-просвітяни та
учні-ліцеїсти Мащанського ліцею, щоб відзначити та вшанувати багатьох патріотів
України нашого краю, які у різні історичні часи боролись за волю та суверенітет
нашої держави, у тому числі і свою землячку, уродженку села Маща, Надію
Андріївну Демчук, яка саме у Воркуті відбувала покарання на каторжних роботах
за просвітянську діяльність та приналежність до формувань ОУН-УПА десять довгих
років.
Урочиста
літературно-музична імпреза, присвячена 100-річному ювілею «Просвіти»
Рівненщини, 75-річчю УПА та 25-ій
річниці Мащанського шкільного осередку «Просвіти», відбулася 2 лютого у спортивній залі закладу.
До цієї знаменної дати готувалися заздалегідь. Директор ліцею Оксана
Сиротинська до підготовки та проведення свята залучила значну частину колективу і багато обдарованих учнів середніх
та старших класів. Сценарій
свята-зустрічі розробив засновник цього
осередку «Просвіти» Володимир Степанюк, який зумів у форматі лише одного заходу
показати в хронологічному порядку головні віхи діяльності «Просвіти» взагалі і
Мащанського осередку цього Товариства зокрема, висвітлити мало відомі історичні
факти, а головне, і це підкреслимо, вшанувати багатьох репресованих просвітян і
учасників національно-визвольних змагань 1941-1955рр. нашого краю та
представників третього відродження «Просвіти» на Костопільщині, а також
сучасних місцевих воїнів-патріотів, котрі захищали і захищають нас і Україну у
зоні АТО. А заступник директора з виховної роботи Галина Потарейко, організатор
і засновник шкільного просвітницького Центру відродження та популяризації духовної
культури «Сонцеграй», до складу якого входить і дитяча однойменна просвітницька організація у цій структурі
«Сонцеграй», скомпонувала цікаву і змістовну концертну програму. Два десятки художніх
номерів – поезії, інсценізації, танці та пісні, які виконували вчителі, учні та
їх батьки, а також працівники Мащанського КДК і інші найбільш патріотично
налаштовані жителі села, природно вплелися в канву оприлюднених фактів і подій,
підкресливши на чуттєво-емоційному рівні їх
значимість і виховний потенціал.
Допоміг в організації заходу та
був безпосереднім його учасником і випускник школи, а нині директор
Костопільської ЦС ПШБ Іван Степанюк, котрий надав фактичні місцеві документальні матеріали
та фотографії, які зібрав, досліджуючи історію організації та діяльності Лісопільського сільського та Мащанського
шкільного осередків «Просвіти». А його співробітниця Ольга Федоришин
підготувала за цими матеріалами чудову мультимедійну презентацію, яка ще більше
підсилила ефектність та ефективність свята.
Уже у дебюті заходу Володимир Степанюк з
доземним поклоном і словами особливої подяки звернувся до учасників бойових дій
у зоні АТО Олександра Телішевського та Олександра Кожарка - випускників школи,
а також до їх побратимів Миколи Штампка та Олександра Трофимчука. А почесне
право запалити свічу пам’яті біля портрета політв’язня Сергія Савелюка було
надане організаторові і засновнику ТУМ ім. Тараса Шевченка на Костопільському
хлібзаводі у 1989 році Богдану Дідичу. Надзвичайно теплою і зворушливою була
його зустріч зі своїм побратимом і сподвижником тих часів на заводі Віктором
Степанюком, з яким він не бачився понад 20 років. Їх дружні обійми та щирі
сльози радості розчулили багатьох присутніх.
Разом з Богданом Ярославовичем до
школи завітали і інші відомі просвітяни кінця 80-х – початку 90-х років: голова
Костопільського м/о «Союзу Українок» Галина Царук, голова Костопільського РО
ВУТ «Просвіта» імені Тараса Шевченка Деонисій Шарапа та колишня очільниця
шкільного товариства шанувальників української мови Марія Камінська, яку радо
зустріли її колеги-просвітяни початку 90-х і нині працюючі вчителі Марія Нитка,
Валентина Степанюк та Оксана Веремчук. Безпосереднім учасником свята був заступник Малолюбашанського сільського голови
Олександр Круліковський. Приїхали на свято і кілька запрошених жителів
сусіднього села Лісопіль. Зокрема активна учасниця художньої самодіяльності ще
з початку 80-х Галина Ковальчук та внуки розстріляного 5 травня 1943 року
патріота Назарія Артинюка Олександр Артинюк з сестрою Тетяною. А народна
майстриня-вишивальниця, внучка репресованого Семена Головачика, який був
старостою у Лісополі, а пізніше і головою сільради у Мащі, Олена Сульжик
подарувала школі майстерно вишиту
ювілейну емблему шкільного «Сонцеграю».
За
сумлінну і творчу працю в ім’я України багато просвітян Мащанського шкільного
та Лісопільського сільського осередків «Просвіти» були відзначені грамотами та
подяками. Їх вручили Богдан Дідич від імені голови Рівненського ОО ВУТ «Просвіта» Івана Вєтрова та Олександр Круліковський від
імені Малолюбашанського сільського голови Віктора Талащука, а також особисто
голова Костопільського РО ВУТ «Просвіта»
Деонисій Шарапа, директор Костопільської ЦС ПШБ Іван Степанюк
та директор Мащанського ліцею Оксана Сиротинська.
У
підсумку зазначу, що це свято пройшло з розмахом і урочисто, натхненно і
надзвичайно патріотично. А єдність і згуртованість трьох поколінь цього заходу
наочно підтвердили тезу Василя Симоненка: «Народ мій є, народ мій буде! Ніхто
не перекреслить мій народ!» Сьогодні наші згорьовані матері, навіть прикуті
багаторічною недугою до ліжка, відправляють на війну найдорожче, що у них є –
своїх синів, як це зробила жителька села Лісопіль Катерина Трофимчук. А вірш цієї простої сільської
жінки-трудівниці, прочитаний учнями на святі, вразив усіх присутніх. Тому саме
її поетичними рядками хочу завершити свою розповідь.
