ГОДИНА-РЕКВІЄМ «ЖНИВА СКОРБОТИ»
Голодомор 1932
– 1933 рр. став для українців найбільшою трагедією і найтяжчим злочином проти
цілого народу. Упродовж десятиріч підручники історії, засоби масової інформації
не друкували жодного рядка про голодний 1933 рік — один з найстрашніших
злочинів сталінщини проти власного народу. Злочину, перед яким здригається
світ, і який намагались приховати в країні, що його породила. Про страшне лихо
не дозволялося відкрито говорити, навіть згадувати в офіційних документах.
Проте в пам'яті очевидців тих жахливих років, свідків, яких щодня стає менше й
менше, пам'ять про голод про померлих рідних і близьких довіку закарбувалася. У
період демократизації і гласності «біла пляма» нашої історичної науки виведена
із забуття.
Дуже важко
усвідомити, що на найродючиших землях однієї із найпотужніших у світі
землеробських цивілізацій в цілком нормальний за урожайністю рік загинуло від
голоду, за різними відомостями від 3,5 до 10 млн. людей, майже третина яких –
діти.
У кінці 1987 р. тогочасне
партійне керівництво України офіційно визнало, що в 1932—1933 рр. були серйозні
продовольчі труднощі, а в ряді місцевостей - голод. Починають з'являтися перші
дослідження, присвячені даній тематиці.
Голод
1932-1933 рр. - наслідок розрухи, прорахунків економічної політики, що призвело до
дезорганізації й деградації сільськогосподарського виробництва, непосильних
для селян хлібозаготівель, надмірного хлібного експорту, небажання колгоспників
працювати в громадському господарстві, конфіскації властями у селян
продовольчих запасів. Безпосередньою причиною голоду стала примусова, з широким
застосуванням репресій колективізація, проведення згубної для селянства
хлібозаготівельної кампанії, грубі адміністративні методи керівництва
колгоспами. Голодомор став ніби страшною межею. Життя розпалося на таке, що було до
нього, і те, що після.
А хліб же був.
Посеред сіл, охоплених голодом, стояли церкви з позбиваними хрестами, повні
зерна. Хліб гнив у тисячотонних буртах на залізничних станціях, його переганяли
на спирт, відправляли за кордон. А люди пухли з голоду. Багато сіл спорожніло,
а ще більше вимерло наполовину.
Найбільше
вимерло селянства, яке до останнього моменту сподівалось, що партія і Сталін
його врятують. Однак, голод був запрограмований ЦК ВКП(б) спеціально для
українців і організований в умовах дуже доброго врожаю 1932 р. А над країною з
репродукторів лунало глумливе пророчення самого генсека: «Жити стало краще,
товариші, жити стало веселіше».
Сьогодні ми
прагнемо чесно і гласно прочитати цю трагічну смертну історію українського
народу, робимо спробу визначити міру вини тодішнього керівництва країни,
керівництва республіки в цілому і кожного зокрема. Цього вимагає
правда історії, наш час. Лише з врахуванням минулого, в тому числі і тих
драматичних подій, що дав нам 1933 рік, ми можемо йти в майбутнє.
23 листопада у
Мащанському ліцеї з нагоди 85-річчя Голодомору відбувся урок-реквієм "Жнива скорботи", який
організував учитель історії Власюк О. Ю. Розпочався урок-реквієм з хореографічної композиції "Дитячі сльози" у виконанні учнів 6 класу. Під час заход ведучі Салаган Дарина та
Корейчук Софія розповіли, як відбувались події тих страшних років, як тодішня влада
намагалася знищити українське населення. Під час заходу присутні перглянули
документальні фільми-хроніки про події 1932-1933 років.
