АНДРІЇВСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ
Україна… Рідний край… Золота, чарівна сторона. Скільки ніжних, лагідних слів придумали люди, щоб висловити свою любов до краю, де народились.
З давніх-давен линули по світу слова про Україну, про щирий і працьовитий народ. Наша Україна славиться традиційними святами та обрядами. Кожен, хто не черствіє душею, хто сповнений любові, доброти до української спадщини повертається до традицій свого народу.
У глибину століть сягає наша історія. Пізнати історію рідного краю допомагають нам і книги, і самобутня народна творчість: мелодійні пісні, цікаві звичаї, фантастичні народні казки.
Вечір напередодні свята Андрія вважався чарівним, а ніч – доленосною. Цієї ночі кожен хотів дізнатися, яка доля його чекає цього року. Існувало багато парубочих ворожінь, але ще більше було, звичайно, дівочих ворожінь.
Ці ворожіння добрі, вони не несуть у собі нічого лихого: ніяких наговорів, ніяких чар, вони чисті, адже люди у природи просять кращої долі і прагнуть дізнатися, що ж їх чекає у майбутньому.
Молодь цієї ночі спати не лягала, – адже це була своєрідна українська карнавальна ніч. Це була ота єдина ніч протягом року, коли дозволялися різні парубочі жарти та витівки.
13 грудня 2018 року у Мащанському ліцеї відбулись Андріївські вечорниці. Господиня (Озарчук Л. Є.) запросила до своєї хати молодих дівчат (учениці 7 класу), які зібралися, щоб “поворожити”. Дівчата співали, танцювали, жартували з хлопцями, розважалися. Також на захід завітав вокальний колектив у складі Смотрицької Ірини Онисимівни, Савчук Софії Степанівни та Андрощук Алли Омелянівни. Гості заспівали старовинну українську народну пісню “А я молода на базар ходила”. Також під час дійства до господи завітали дівчатка з 4 класу, які заспівали чудову пісеньку “А ми бажаєм вам добра”.
Крім того, на свято завітала молода циганочка (Смотрицька Оксана, 4 клас), яка вразила всіх присутніх запальним танцем.
Наприкінці свята учасники грали у старовинну українську гру “Пан Калитинський та пан Коцюбинський”, а також посмакували смачними українськими вареничками.
Українські традиції, жива та вельми цікава народна спадщина, формувалися багато століть. Тому ж, незважаючи на нашу культурологічну «європейськість» і відносну молодість держави, ми вміємо берегти духовну наступність і добре знаємось на рідних неписаних законах, українських звичаях і традиціях.
