ГОДИНА-РЕКВІЄМ «ЖНИВА СКОРБОТИ»

Голодомор 1932 – 1933 рр. став для українців найбільшою трагедією і найтяжчим злочином проти цілого народу. Упродовж десятиріч підручники історії, засоби масової інформації не друкували жодного рядка про голодний 1933 рік — один з найстрашніших злочинів сталінщини проти власного народу. Злочину, перед яким здригається світ, і який намагались приховати в країні, що його породила. Про страшне лихо не дозволялося відкрито говорити, навіть згадувати в офіційних документах. Проте в пам'яті очевидців тих жахливих років, свідків, яких щодня стає менше й менше, пам'ять про голод про померлих рідних і близьких довіку закарбувалася. У період демократизації і гласності «біла пляма» нашої історичної науки виведена із забуття.

Дуже важко усвідомити, що на найродючиших землях однієї із найпотужніших у світі землеробських цивілізацій в цілком нормальний за урожайністю рік загинуло від голоду, за різними відомостями від 3,5 до 10 млн. людей, майже третина яких – діти.

У кінці 1987 р. тогочасне партійне керівництво України офіційно визнало, що в 1932—1933 рр. були серйозні продовольчі труднощі, а в ряді місцевостей - голод. Починають з'являтися перші дослідження, присвячені даній тематиці.

 Голод 1932-1933 рр. - наслідок розрухи, прорахунків економічної політики,     що    призвело    до    дезорганізації    й    деградації сільськогосподарського виробництва,  непосильних для селян хлібозаготівель, надмірного хлібного експорту, небажання колгоспників працювати в громадському господарстві, конфіскації властями у селян продовольчих запасів. Безпосередньою причиною голоду стала примусова, з широким застосуванням репресій колективізація, проведення згубної для селянства хлібозаготівельної кампанії, грубі адміністративні методи керівництва колгоспами. Голодомор став ніби страшною межею. Життя розпалося на таке, що було до нього, і те, що після.

А хліб же був. Посеред сіл, охоплених голодом, стояли церкви з позбиваними хрестами, повні зерна. Хліб гнив у тисячотонних буртах на залізничних станціях, його переганяли на спирт, відправляли за кордон. А люди пухли з голоду. Багато сіл спорожніло, а ще більше вимерло наполовину.

Найбільше вимерло селянства, яке до останнього моменту сподівалось, що партія і Сталін його врятують. Однак, голод був запрограмований ЦК ВКП(б) спеціально для українців і організований в умовах дуже доброго врожаю 1932 р. А над країною з репродукторів лунало глумливе пророчення самого генсека: «Жити стало краще, товариші, жити стало веселіше».

Сьогодні ми прагнемо чесно і гласно прочитати цю трагічну смертну історію українського народу, робимо спробу визначити міру вини тодішнього керівництва країни, керівництва республіки в цілому і кожного зокрема. Цього вимагає правда історії, наш час. Лише з врахуванням минулого, в тому числі і тих драматичних подій, що дав нам 1933 рік, ми можемо йти в майбутнє.

23 листопада у Мащанському ліцеї з нагоди 85-річчя Голодомору відбувся урок-реквієм "Жнива скорботи", який організував учитель історії Власюк О. Ю. Розпочався урок-реквієм з хореографічної композиції "Дитячі сльози" у виконанні учнів 6 класу. Під час заход ведучі Салаган Дарина та Корейчук Софія розповіли, як відбувались події тих страшних років, як тодішня влада намагалася знищити українське населення. Під час заходу присутні перглянули документальні фільми-хроніки про події 1932-1933 років.

ТРАДИЦІЙНИЙ ЯРМАРОК СМАКОЛИКІВ

У МАЩАНСЬКОМУ ЛІЦЕЇ

ТИЖДЕНЬ БЕЗПЕКИ ДОРОЖНЬОГО РУХУ

У МАЩАНСЬКОМУ ЛІЦЕЇ

         Відповідно до плану роботи з 14.11.2018 р. по 20.11.2018 р. у Мащанському ліцеї проходив тиждень безпеки дорожнього руху.

         Протягом тижня у закладі відбулося чимало заходів. Зокрема:

• ·        інформаційно-ілюстративна виставка «Безпечний рух – найкращий друг»;
• ·   демонстрація навчально-пізнавальних мультфільмів для учнів початкових класів про безпеку на дорозі;
• ·        конкурс малюнків «Моя безпека на дорозі»;
• ·        єдиний урок з безпеки дорожнього руху (1-11 класи).

ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ ТА МОВИ У МАЩАНСЬКОМУ ЛІЦЕЇ

Із здобуттям Україною незалежності одним із найважливіших завдань, що постало перед державою, було створення всебічних умов для розвитку і утвердження української мови як державної. Указом Президента України 1997 року було встановлено День української писемності та мови, який відзначається 9 листопада. Це свято спрямоване на підтримку рідної мови, привернення уваги світового українства до проблем української мови, її вивчення та розвитку, пропаганди і популяризації, та водночас демонстрацію її краси й багатства, літературної довершеності.

Святкування Дня української писемності та мови 9 листопада не випадкове, адже саме цього дня православна церква вшановує пам'ять Преподобного Нестора-літописця (бл.1050-1114). Він у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Молитвою юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Головним його послухом у монастирі була книжкова справа, яка стала змістом життя Нестора.

Мова - одна з головних ознак нації, вона забезпечує єдність функціонування і розвитку етносу у просторовому і часовому вимірах. "Мова - втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за багатство мови..." (М.Рильський).

Словесність - джерело, з якого починається струмок знань, що ширшає, набирає сили й розливається могутньою рікою. Мовою людина мислить, прилучається до духовності свого народу, завдяки їй стає людиною. Мова єднає людину з її предками, з її культурою. Вона має могутній дар животворчої й невичерпної скарбниці, з якої ми черпаємо уявлення про світ, свою родину й увесь свій край. До скарбниці рідного слова кожне покоління привносить коштовності глибоких сердечних порухів, історичні події, вірування та погляди. Українська мова змістом, багатством, глибиною й різноманітністю переживань, відбитих у ній, красою й мелодійністю посідає одне з перших місць серед мов народів світу. Саме вона підтримує свідомість національної єдності українського народу, любов до Батьківщини й пошану до себе.

         9 листопада 2018 року у Мащанському ліцеї відбулись тематичні заходи з нагоди Дня української писемності та мови. Зокрема, вчитель української мови та літератури Кошудько Г. А. підготувала та провела усний журнал «Кращої, ніж рідна, мови не буває…», участь у якому взяли учні 5, 7, 8 та 11 класів. Також учитель української мови та літератури Салаган Т. В. оформила тематичну ілюстративно-інформаційну виставку «День української писемності та мови: від Нестора-літописця до сучасності».

         Крім того, 9 листопада учні та педагоги Мащанського ліцею долучилися до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності, що вже стало чудовою традицією нашого закладу. Диктант писали учні 7-11 класів.

Це свято гуртує усіх нас на шляху відродження духовності, зміцнення державності, формування громадянського світогляду. Адже кожен народ відбувся лише тоді, коли усвідомив себе у рідному слові.

40-РІЧНИЙ ЮВІЛЕЙ ШКОЛИ

Радісну подію відзначили 2 листопада 2018 року у Мащанському ліцеї – 40 років з дня заснування. За ці роки із стін закладу вийшло багато учнів, які здобули необхідні знання, навчилися працювати в колективі, обрали професію і стали гідними громадянами України.

Ліцей наповнений багатьма цікавими подіями та заходами, яскравими проявами професійної творчості та плідної взаємодії всіх працівників закладу, батьків,  громадськості.

Роки летіли, мов жовте листя, збігали, як осінні дощі. Кожна осінь приносила нове пізнання світу, нову радість і, звичайно, дорослість. Початкова школа в селі Маща відкрита в передвоєнному 1939-1940 навчальному році, проте не працювала під час німецько-фашистської окупації. Відновлено навчання у 1944-1945 навчальному році. Школа була розміщена при в’їзді у село (тепер там лісництво). Працювало два вчителі. Згідно знайдених документів, у 1946 році на посаду завідуючої школою призначена Терещенко Надія Іванівна, яка працювала до 1951 року.

У 1978 році школа стала восьмирічною і цей рік став початком відліку нової історії школи. У 1983 році збудоване нове приміщення нинішньої школи. У 1992 році був створений зал бойової та трудової слави, проведений І районний конкурс «Класний керівник року» на базі нашого закладу. У 1993 році створена етнографічна кімната-музей «Світлиця». Приміщення школи першим у районі освячене священиками православної церкви. Функціонував духовий оркестр, викладались уроки сольфеджіо.

З 1999 року учні здобувають загальну середню освіту, створений орган учнівського самоврядування Юнацький парламент «Первоцвіт». У 2005 році створено Центр відродження та популяризації духовної культури «Сонцеграй» та однойменне дитяче просвітницьке товариство.

У 2008 році школа відзначила своє 30-річчя, а в 2013 – 35-річчя. У 2018 році відзначений 25-річний ювілей осередку «Просвіти».

Із великою приємністю зустрів ліцей найшанованіших гостей, бо тільки у співпраці з ними ми досягаємо успіху, тільки за їх допомогою забезпечуємо плідну роботу педколективу, створюємо сучасні умови, щоб навчити та виховати майбутнє України: Ковальчук Світлану Андріївну, першого заступника голови Малолюбашанської сільської ради, Круліковського Олександра Володимировича, заступника голови Малолюбашанської сільської ради, Гончарука Ігора Петровича, начальника відділу освіти, молоді та спорту Малолюбашанської сільської ради, Головачик Ларису Геогргіївну, голову профспілки працівників освіти і науки відділу освіти Костопільської райдержадміністрації, Цимбалюк Оксану Андріївну, директора Малолюбашанської гімназії, Степанюк Юлію Вікторівну, директора Мирненського ліцею, Чечотенко Олену Миколаївну, старшого інспектора відділу освіти, молоді та спорту Малолюбашанської сільської ради, Трофімову Нелю Вікторівну, інспектора відділу освіти, молоді та спорту Малолюбашанської сільської ради, Янчук Юлію Вікторівну, директора Малолюбашанського ДНЗ “Вишиванка”, настоятеля храму Свято-Іоанна-Богослова с. Маща протоїєрея Даниїла (Ільницького).

Усі гості побажали успіхів та вручили цінні подарунки, подяки та грамоти.

Хто мав нагоду побувати у Мащанському ліцеї, неодмінно погодиться, що кожен клас тут – це комфорт і затишок, осередок новітніх технологій і природи, чарівний світ книги і навчальна база, де кожен учень може вибрати собі заняття до вподоби. І беззаперечно – тут працюють хороші, добрі та люблячі педагоги.

Низький уклін та подяка оголошені Бриксі Володиимру Йосиповичу та Соломку Олександру Савовичу, колишнім головам Мащанської сільської ради, які виготовляли проектну документацію старого та нового приміщень школи.

Щедрість душі, вірність своїй справі, здатність до жертовності – якості людей, що працювали на посаді директора. Наш ліцей особливий, бо працює в ньому 4 екс-директори: Степанюк Володимир Борисович, Романюк Ніна Миколаївна, Нитка Марія Володимирівна, Ковальський Володимир Григорович.

У шкільній біографії три останні роки дуже плідні. Професійний неспокій, надлишок роботи, нескінченна «суєта суєт», але і друге дихання, успіх. Вона завжди в гущі подій, молода, енергійна, пам’ятає про всіх і про все… Це — директор Мащанського ліцею Сиротинська Оксана Вікторівна, яка за сумлінну працю, високий професіоналізм, значний особистий внесок у розвиток освіти нагородила працівників закладу.

З особливою пошаною зустріли ветеранів та майстрів педагогічної праці і тих, хто відпочиває за віком та вислугою років: Степанюк Валентину Іванівну, Середу Людмилу Кузьмівну, Смотрицьку Ірину Онисимівну, Смотрицького Володимира Петровича, Кошудько Ганну Андріївну, Савченка Василя Мефодійовича.

Школа пам’ятає всіх своїх випускників. Перший випуск — особливий, бо він — перший... 15 випускників — серед них продавці, бухгалтери, робітники, медсестри, лікар, і, звичайно, Веремчук Оксана Євгеніївна — енергійна, гарна, творча випускниця, відмінниця. Такою вона залишилася і тепер, тільки не випускниця, а досвідчена вчителька початкових класів.

Серед шанованих гостей — люди, які забезпечували добробут приміщення школи, дбали про затишок і комфорт, створювали належні умови для роботи, навчання та відпочинку. Серед них є людина з великим серцем, золотими руками, яка була на початку шкільної історії і працює дотепер, техпрацівниця Свінтуховська Ніна Михайлівна.

Хочеться вірити, що заклад переживе ще не одну славну дату, а ті добрі справи, які уже зроблено за ці роки, будуть справжнім скарбом для наступних поколінь педагогів. Сподіваємось, що завдяки безмежній любові колективу ліцею, їх наполегливій праці, через двадцять років учні, які виступали на святі, приведуть на черговий ювілей своїх синів та дочок.

Нехай Господь дарує всім свою ласку та здоровʼя за щоденну працю й доброту!