МАЩАНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ

ЧОРНОБИЛЬ

НЕ МАЄ МИНУЛОГО ЧАСУ

Чорнобиль… Мертва зона… Сьогодні такі слова гірким болем відгукуються у наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою, опромінені села. Вони – порожні, мертві… Поступово руйнуються будинки, а разом із ними зникають неповторні цінності поліської давнини.

26 квітня 1986 року, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум’я. Мирна, щаслива весна перестала існувати.

Біда розчинилася у духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилась у людях. Ця трагедія увійшла в історію, в усі хронічки людства як невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях мільйонів людей.

Сьогодні, 26 квітня 2018 року минає 32 роки з дня тієї жахливої катастрофи, яка забрала життя тисяч мирних жителів. З нагоди 32 річниці аварії на Чорнобильській АЕС у Мащанському ліцеї історико-патріотичним клубом «Оберіг» було проведено лінійку-реквієм «Чорнобиль не має минулого часу».

Учасники клубу «Оберіг» разом з педагогом-організатором Озарчук Л. Є. розповіли про жахіття тих днів і ночей, згадали перших ліквідаторів аварії, які ціною власного життя зберегли життя майбутнім поколінням. Усі присутні на даному заході пом’янули хвилиною мовчання загиблих внаслідок аварії на ЧАЕС.

Чорнобиль… Чорний біль нашої землі. І скільки б не минуло років, все одно це слово полум’янітиме чорним вогнище скорботи. Чорнобильська аварія стала для нас уроком, за який заплачено дорогою ціною.

Неначе збулися пророчі слова Апокаліпсису від Іоанна Богослова про зірку Полин: «Засурмив третій Ангел, – і велика зоря спала з неба палаючим смолоскипом. І спала вона на третину річок та водні джерела. А ймення зорі тої Полин. І стала третина води полин, і багато людей повмирали з води, бо згіркла вона…»