МИСТЕЦЬКО-ФІЛОСОФСЬКА ЗУСТРІЧ-РАНДЕВУ "ЦІЛУНОК СОНЦЯ"

 

Нехай почекають невідкладні справи.

Я надивлюся на сонце і трави,

І наговорюся з добрими людьми.

Не час минає, а минаєм ми…

                  Ліна Костенко

 

Не час минає, а минаєм ми… Добрі люди…

20 листопада 2023 року в «Літературній світлиці» Центру відродження та популяризації духовної культури «Сонцеграй» Мащанського ліцею відбулася мистецько-філософська зустріч-рандеву «Цілунок сонця».

«У тяжкі часи, під час воєнної російської агресії ми повинні нести дітям добро», – каже організатор заходу заступник директора з навчально-виховної роботи, засновник Дитячого просвітницького товариства «Сонцеграй» Потарейко Г. Б.

Тому цей душевний  захід, передусім, зустріч з добрими людьми, що бережуть і примножують духовну культуру: мистецтво та народні ремесла. Є в нас і носії  українського слова: поети, літератори, декламатори. На гостинах в «Сонцеграї» – Євгенія Степанівна Праск, майстриня українського слова, дружина відомого політичного діяча Рівненщини, письменника, поета Святослава Праска. Прийшли привітати пані Євгенію вже відомі учням люди: Сульжик Олена Володимирівна, майстриня декоративно-прикладного мистецтва, та педагоги нашого ліцею Степанюк В. Б., Сівук І. В., Салаган Т. В.

На мистецько-філософському рандеву прозвучали пісні про Україну, про осінь  у виконанні учасників вокального гуртка Мащанського ліцею (керівник Рудь А. В., учитель мистецтва). Приємно вразив поетичний виступ учениці 9 класу Бугрімової Ангеліни та пластичний номер у виконанні  ведучих Дідуха Віталія, Красновської Валерії, Шпараговської Маріанни.

У 2005 році в Мащанській ЗОШ І-ІІІ ступенів  був створений  Центр «Сонцеграй» та Дитяче просвітницьке товариство «Сонцеграй». Розроблена  оптимальна інноваційна модель освітнього середовища, яка найповніше включає учнівську молодь в процес вивчення історії й культури української нації, культури рідного краю, створює простір педагогам для модернізації традиційних форм, тісної креативної співпраці учнів, батьків, педагогів, громадськості, митців, відомих людей Рівненщини.

До структури центру «Сонцеграй» ввійшла «Літературна світлиця», керівником якої є вимоглива, ерудована та талановита вчителька української мови та літератури Тамара Салаган, яка готує із своїми вихованцями яскраві заходи до Дня української мови та писемності, Міжнародного дня рідної мови, в рамках Шевченківських днів. Її учні були переможцями Всеукраїнських конкурсів «Я – журналіст», «Я – майбутнє України», «Чорнобаївські витівки», обласного просвітянського конкурсу до 150-річчя від дня народження Лесі Українки та багато інших.

Тамара Вікторівна – дуже добра, чуттєва та милосердна, вміє підтримати кожного і дати мудру пораду. Вихованці «Літературної світлиці» виступили із флешмобом колоритної поезії про українську мову.

Життя смугасте. Поряд з радістю буває і печаль. Тамара Вікторівна відповіла на запитання учнів, розповіла про те, хто і що допомагає  їй бути завжди у формі: бадьорою, енергійною, акуратною, доброзичливою, вимогливою до себе. Наголосила на ролі мистецтва, української, бо саме краса може врятувати світ своєю  особливою проповіддю добра.

У Мащанському ліцеї плідно працює осередок товариства імені Т. Г. Шевченка «Просвіта». У 2017 році відбулося знаменне свято, приурочене 25-річному ювілею створення осередку «Просвіти», організоване керівником школи духовного розвитку «Вертоград» Степанюком В. Б. за участю представників влади, відомих просвітян, Союзу українок.

Приємно відзначити, що в новій програмі національного виховання Рівненщини наголошено на значущій ролі товариства «Просвіта» як загальноукраїнської організації, формуванні мовно-літературного простору, популяризації та збереженні культурної спадщини.  Завдяки Володимиру Борисовичу, наш заклад – це духовно-патріотична візитівка краю. Він розповів про життєвий та творчий шлях Святослава Праска, про його внесок у розбудову «Просвіти» Костопільщини та вплив на подальшу діяльність Володимира Борисовича.

Напевно, невипадково Рільке писав: «Речі співають…» Ми ж у метушні часто не помічаємо повсякденної краси світу, не відчуваємо гармонії Творця. Відомий досвід композитора Джима Вільсона, який просто записав звуки стрекотіння коників-стрибунців, а потім уповільнив їх, виявилося, що вони дивовижно схожі на людський хор і дуже мелодійні. В контраст Вільсону композитори-авангардисти створювали п’єси із звуків сигналу машиніста, гуркоту коліс, індустріальних шумів: «А ви ноктюрн заграть змогли б на флейті з водостічних труб, сміх  і горе?»

Степанюк В. Б. розповів про істинну культуру, поезію, мистецтво і  музику, подарував гості Євгенії Степанівні власний вірш, присвячений родині Прасків.  Присутні ознайомилися із виставкою книг Святослава Праска.

Ніхто із нас не може обійтися без оцінок – прекрасне, красиве, високе. Творчість - це духовна практика. І поезія – духовне явище. Вона неповторна, вибаглива і нестримна. Як водоспад омиває душу, як вітер дає простір для фантазії, як вогонь палає в серці тієї людини, яке живе нею. Говорити віршами – означає: «Я надто страждаю чи надто щасливий, щоб виразити те, що відчуваю». Декламація слова – високе мистецтво, мистецтво особисте. Найурочистіші хвилини – насолода поетичним словом майстрині Євгенії Степанівни. Вона декламувала багато поетичних творів Святослава Праска та відомих поетів.

Озираючись на пройдені роки, ми знову і знову дивуємося, яким усе, що трапилося з нами, було доречним. І велике, і мале, виявляється, було нам на користь. Пані Євгенія  розповіла про себе та які риси характеру сформувало у  неї минуле.

Ось Ви вірите в Бога? А в кого вірить Бог? Бог Вірить в людину. Добро і Бог… Люди не шукають зустрічі з Богом у тому розумінні, аби внести до списку справ і розпочати з понеділка. Радше Бог шукає зустрічі з нами. Така зустріч може стати потрясінням, а може пройти легко та непомітно. Хтось знайомиться з Богом біля похідного намету, хтось на курсах з психології, хтось на полі бою, хтось на операційному столі... Людина неначе прокидається – це як спалах – як же жити далі!? У родини Прасків була своя, особлива історія зустрічі з Богом.

Шумить, відлітає бурштиновий листопад. Листочки, мов зерна бурштину, котяться доріжкою у зиму, викладають містичну мозаїку і ми боїмося ступати на бурштиновий орнамент. І тривожно на душі, начисто вимитій багряними дощами. Як вжитися із холодами? Беремо в пригорщу сонячний камінь і гріємося. Тепло вливається в долоні, а потім і в душу. Засвічуємося світлом і хочемо зігріти інших. Бурштин – сонячний цілющий камінь, поцілунок сонця, жар-камінь, сонячний камінь і «Сонцеграй» – слова однокореневі. Камінь – містичний. Тому його обробкою мають займатися добрі, духовні люди. Сівук І. В. – добра, совісна, милосердна людина і майстер бурштинового живопису. Вона поділилася своїм досвідом роботи із бурштином. У наш нелегкий знервований час, час воєнних дій, час перенасичення різною інформацією дуже важко, за словами пророка Екклізіаста – марнота марнот і втомлення духу, все частіше говоримо словами Андрія Вознесенського: «Тиші хочу, тиші».  Німецький філософ Макс Пікар втрату тиші в повсякденному житті вважає тривожним симптомом хвороб сучасної людини. Нам здається, що  каміння бурштину – не мертвий камінь, в застиглій живиці захована тиша, яка може розповісти історію чи легенду. У тиші цього витвору природи звучить музика тиші. Пані Ірина вміє слухати тишу, і розповіла як її мистецтво бурштинового живопису допомагає  заховатися від негараздів в тишу власної душі.

Наш край дуже багатий на таланти: поряд з нами живуть відомі митці, аматори, умільці народних ремесел. Вони популяризували свою творчість на обласних мистецьких акціях «Мистецтво одного села» 2008 та 2017 років. Експозицію виставки   склали понад 400 робіт, взяли участь 28 митців, з них четверо – працівники ліцею (Потарейко Г. Б., Андрощук А. О., Васевич, Р. В., Свінтуховська Н. М.).

У неділю 12 листопада 2023 року відбулася зустріч небайдужих до народного мистецтва людей в Рівненській центральній обласній бібліотеці з майстром народної традиційної вишивки  Сульжик О. В.  Дуже приємно  було вітати майстриню у нашій світлиці.  Кажуть, що птахи – провісники Божої благодаті. На рушниках, картинах багато пташок. Пані Олена проводили майстер-класи із виготовлення декоративних пташечок із ниток, створила  різноманітні  пташині композиції. Вона розповіла, чому  так любить пташок, і яке вони мають символічне значення в декоративно-ужитковому мистецтві українців.

Через десяток днів по місточку із опалого листя прийде зима. Учасники зустрічі  отримали незабутні враження, художньо-естетичну насолоду, поспілкувалися із людьми, що мають багатий  внутрішній духовний світ. Всі: і учні, і дорослі були вдячні  пані Євгенії Праск за зустріч, за можливість торкнутися душею до озвученого високого Слова. Побажали, щоб у задумах майстрині слова була мудрість, у буденних справах – підтримка і успіх, у серці – тепло і затишок. І миру, миру, миру! І Перемоги!